Фільм “Іван ГОНЧАР: УКРАЇНА СПОКОНВІЧНА”

Михайло МАТІЙЧУК
Катерина МІЩЕНКО


Дивитися/завантажити на Vimeo »

Фільм створено до 100-річчя від дня народження подвижника української культури Івана Гончара – засновника Національного центру народної культури “Музей Івана Гончара”. Одвічна краса народного мистецтва, картини відомих і невідомих художників ілюструють живе слово автора,  надиктоване ним самим на аудіоплівку на початку 1980-х років.

Це остання версія фільму – 16:9 (редакція 08.04.2011).

Варіант фільму, кадрований 4:3 (редакція 9.02.2011):

Інформація з титрів:
Автори фільму:
    Михайло МАТІЙЧУК
    Катерина МІЩЕНКО
 
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
 
Відеозйомка:
    Михайло МАТІЙЧУК
    Катерина МІЩЕНКО
 
Використано фрагмент кінофільму
    “Соната про художника”, 1966 р., режисер Віктор ШКУРІН
 
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
 
Фото:
    Микола БІЛЯШІВСЬКИЙ
    Юрій БУСЛЕНКО
    Петро ГОНЧАР
    Олександр ДУБРОВСЬКИЙ
    Анатолій ЗАЇКА
    Володимир КРИМЧАК
    Андрій ЛІВЕНЬ
    Віктор МАРУЩЕНКО
    Михайло МАТІЙЧУК
    Катерина МІЩЕНКО
    Володимир НЕДЯК
    Лідія ОРЕЛ
    Володимир САВИЧ
    Валер’ян СКИБІНСЬКИЙ
    Олександр ТУРЧЕНЮК
 
Використані фото фрагментів експозицій та окремих експонатів з фондових збірок
    Національного центру народної культури “МУЗЕЙ ІВАНА ГОНЧАРА”,
    Національного музею народної архітектури та побуту України,
 
а також друковані матеріали
    Вінницького обласного художнього музею,
    Державної історичної бібліотеки України,
    Державного історико-культурного заповідника м.Острог, Рівненська обл.,
    Дніпропетровського історичного музею ім.Дмитра Яворницького,
    Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім.Максима Рильського,
    Львівської галереї мистецтв,
    Львівського історичного музею,
    Миргородського краєзнавчого музею,
    Музею книги та друкарства України (м.Київ),
    Національної бібліотеки України ім.Володимира Вернадського,
    Національного історико-етнографічного заповідника “Переяслав”,
    Національного музею історії України,
    Національного музею Тараса Шевченка,
    Національного музею українського народного декоративного мистецтва,
    Національного музею у Львові ім.Андрея Шептицького,
    Національного художнього музею України,
    Сумського обласного художнього музею ім.Никанора Онацького,
    Харківського художнього музею,
    Чернігівського обласного художнього музею,
    приватної збірки Бориса ВОЗНИЦЬКОГО,
    приватної збірки Володимира НЕДЯКА
 
з видань:

    Володимир НЕДЯК, “УКРАЇНА – КОЗАЦЬКА ДЕРЖАВА” (Київ, вид-во “Емма”, 2004)
    Лідія ОРЕЛ, “МАЛЬОВАНЕ ДЕРЕВО” (Київ, вид-во “Родовід”, 2003)
    Лідія ОРЕЛ, “УКРАЇНА В ОБРЯДАХ НА МЕЖІ ТИСЯЧОЛІТЬ” (Київ, вид-во ПП “Верещинські”, 2001)
    “Українське народне мистецтво: КЕРАМІКА І СКЛО” (Київ, вид-во “Мистецтво”, 1974)
    “Український живопис ХІХ-ХХ століть з колекції НХМУ” (Київ, 2005)
    “Український живопис ХХ-ХХІ століть з колекції НХМУ” (Київ, 2006)
    Журнал “НАРОДНЕ МИСТЕЦТВО”, (Київ, №3-4, 2009)
 
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
 
Автори картин:

    В. БОГДАНОВИЧ
    Шимон БОГУШОВИЧ
    Юзеф БРАНДТ
    Сергій ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ
    Євген ВЖЕЩ
    Микола ГЕ
    Іван ГОНЧАР
    Михайло ДЕРЕГУС
    Михайло ДОБРОНРАВОВ
    Амвросій ЖДАХА
    Галина ЗУБЧЕНКО
    Микола ІВАСЮК
    Іван ЇЖАКЕВИЧ
    Юліуш КОССАК
    Фотій КРАСИЦЬКИЙ
    Михайло КРИВЕНКО
    Георгій КРУШЕВСЬКИЙ
    Костянтин МАКОВСЬКИЙ
    Євдоким МІНЮРА
    П. ОКУЛОВ
    Микола ПИМОНЕНКО
    Микола РАЧКОВ
    Опанас СЛАСТЬОН
    Іван СОКОЛОВ
    Костянтин ТРУТОВСЬКИЙ
    Тарас ШЕВЧЕНКО
 
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
 
Текст:
    Іван ГОНЧАР (читає автор)
    Катерина МІЩЕНКО (читає Оксана КРОТЮК)
 
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
 
Традиційна народна музика України:
 
Микола БУДНИК – перегри на народній бандурі з диску “Гей, на Чорному морі…” (Київ, 2001)
 
Гурт “ДРЕВО” (Київ) – народні пісні з дисків 1998-2006 рр. “Пісні з України” (1998), “На Сіянській горі”, “Ой там за морями”, “Рай розвивсь”:
    Євген ЄФРЕМОВ
    Роман ЄНЕНКО
    Сусанна КАРПЕНКО
    Ірина КЛИМЕНКО
    Ганна КОРОПНІЧЕНКО
    Мар’яна МАРХЕЛЬ
    Ганна ОХРІМЧУК
    Сергій ОХРІМЧУК
    Тетяна СОПІЛКА
    Петро ТОВСТУХА
    Олена ШЕВЧУК
 
Гуцульська інструментальна музика до початку весілля з диску “КОСМАЦЬКІ МУЗИКИ” (серія “Етнічна музика України”, Київ, 2004)
 
Михайло КОВАЛЬ – пісня про Максима Залізняка з диску “Гомін, Гомін” (Київ, 2005)
 
Гурт “КРАЙ” (м.Москва) – пісня “Де б я, де б я та й з досадоньки пішла” з диску “Край” (2007)
    Ігор ТИМЧУК
    Ксенія ТИМЧУК
 
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
 
У створенні фільму брали участь:

    Лідія ДУБИКІВСЬКА
    Людмила КОВАЛЕНКО
    Дмитро ЛОЗІН
    Надія МІЩЕНКО
    Олександр МІЩЕНКО
    Юрій МЕЛЬНИЧУК
    Галина МЕРКУЛОВА
    Юлія ПАТЛАНЬ
    Наталка РАДЧЕНКО
    Карен СТЕЙНГАРДТ
    Олександр ЧИСТЯКОВ
 
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
 
© Національний центр народної культури “Музей Івана Гончара”

© Національний музей народної архітектури та побуту України

© Михайло МАТІЙЧУК
© Катерина МІЩЕНКО

 

Галерея кадрів з фільму:

Текст фільму УКРАЇНСЬКОЮ:

Диктор: Минуло вже сто літ, відколи прийшов у світ Іван Макарович ГОНЧАР − непересічна особистість, митець і подвижник української культури. А ще – один з ідейних натхненників
українського відродження шістдесятих і протистояння сімдесятих, невідворотних змін вісімдесятих і могутньої національної хвилі початку дев’яностих років.

Він був правдивим свічадом життя і долі України в буремному двадцятому столітті, яке поволі стає історією – ґрунтом для України майбутньої.
 

…Для сотень людей Іван Гончар став учителем.

Для десятків тисяч зустріч із ним стала незабутньою.

Ціле покоління мистецьких і культурних діячів-шістдесятників пам’ятає хатній музей Гончара – унікальний осередок збереження народної спадщини.
 

Іван Гончар: audio “Мистецтво неповторне. Раз воно загинуло, то вже ні за яке золото його не придбаєш, і вдруге вже не повториться. І коли ви всі будете про це знати, то ви зрозумієте, що все, що належить до минулого, коли воно має вартість мистецьку, культурну вартість, то ви його будете шанувати, зберігати…” (Уривок з фільму “Соната про художника”, 1966 рік, режисер Віктор Шкурін).
 
Диктор: Але музей, як і власна творчість Івана Гончара, був лише засобом для досягнення значно важливішої мети. Він насамперед прагнув показати людям БАГАТСТВО, УНІВЕРСАЛЬНІСТЬ і НЕЗАМІННІСТЬ української традиції для України.

Оглядаючи музей, відвідувачі слухали пояснення господаря і записане на магнітофонну плівку його вступне слово. Цей запис був зроблений на початку 80-х років; у ньому стисло викладено засади висвітлення української традиційної культури.
 

Іван Гончар: audio Дорогі й шановні гості!

Ось перед вами чарівна душа нашого великого і стародавнього УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ.

Його думи, його поезія, його хист, його віковічний дух зафіксовані в оцих безцінних скарбах, які ви бачите перед собою.

У цих невеличких затишних світлицях ви відчуєте широкі простори нашої рідної Батьківщини, відчуєте запашність і чарівність стародавньої полянської землі – КИЇВЩИНИ і ВОЛИНІ, екзотичної ГАЛИЧИНИ і мальовничої ПОЛТАВЩИНИ, краси України – ПОДІЛЛЯ, багатобарвної ЧЕРНІГІВЩИНИ.

Тут ви відчуєте дух козацької волі, що буяла в розлогих степах України. Тут ви відчуєте глибину віків нашої славної історії, сприймете шелест жита, шум гаїв, спів соловейка, щебетання жайворонка, сльози матері і щастя закоханої дівчини…

Важко, просто неможливо розповісти вам про все, що ви тут побачите. Для цього треба розповісти всю історію нашого народного мистецтва, що, звичайно, недосяжно при першій зустрічі.
Тому я зроблю тільки коротенький пролог з тим, щоб збудити зацікавленість та відкрити очі на багатющу спадщину нашого народу.
 

Помірковане підсоння УКРАЇНИ, чарівна природа, бурхлива героїчна історія нашого народу сформували поетичну й героїчну душу його, яку він виявив у своїй безмежно багатій, розмаїтій творчості.

Наш народ так любив поезію, що жодного дня не був без неї, усі клітини його свідомого життя пройняті поезією.

Нема предмета – від ложки до писанки, до великої будівлі – який би не був по-мистецькому оздоблений, як не було й того дня, свята чи події в родинному житті неопоетизованих. Усе життя – від народження до смерті – українця супроводжувала поезія, навіть умирав він поетично, бо не було такого небіжчика, якого не оплакано народним голосінням, своєрідним народним реквіємом аж до могили. Коли не було рідних, голосили найняті чужі люди… І труну спускали в могилу не інакше, як на вишиваному чи тканому рушникові.

ТОМУ Й НЕ ДИВНО, що український народ називають народом-поетом, народом-митцем, народом-співцем.
 

Співає “Древо”: Ой у полі древо,
Ой тонкоє да високоє,
А на йому листя
Широкоє да зелено(є)…

 
Іван Гончар: audio Щоб глибше зрозуміти ціну і вартість МИСТЕЦЬКОЇ КУЛЬТУРИ нашого народу, треба сказати кілька слів про нашу народну культуру, частиною якої є народне мистецтво. Пісня й рушник, дума й музика, танок і барвисте вбрання, гумор і малярство – усе єдине ціле, що створювало неповторний національний образ нашого народу, як і кожної нації.

Цільний образ нашої народної культури можна спостерігати під час видатних подій побуту, – скажімо, весілля, яке можна без перебільшення назвати народною оперою, що виконується протягом тижня в супроводі всіх проявів української національної культури.

Поєднується в цій опері пісня, музика й танок, що на тлі декорованої народним мистецтвом хати в найбарвистішому національному вбранні її учасників являє собою по суті неперевершену за красою побутову картину. Кожний прояв народної творчості тут був неподільним у своїй взаємодії.
 

Співає “Древо”: Повій, вітре, дорогою,
За нашою молодою,
Розвий русу косу,
Як дрібную росу.
Розвий по волосині,
Як вітер по росині…

 
Іван Гончар: audio Тут ви почуєте пісні дружок і бояр, хорові пісні всіх учасників весілля, а також сольні співи світилок і свашок, троїсту музику, жарти, приказки, звичаї, танок, гру кобзарів, лірників. На стінах хати побачите найкращі килими та рушники, під якими красуються барвисті картини з народного життя, історії, неповторні “мамаї”, народні образи. На різьблених мережаних мисниках – художньо розмальований посуд, а на столах пишні скатерки, весільний ритуальний посуд: розмаїті медведики для горілки, дерев’яні розмальовані миски для короваю, макітри, глечики тощо. Вбрання на учасниках вишукане, мальовниче до екзотики. Почуєте гучну, задушевну, ласкаву мову.
 
Співає “Древо”: Вигонь, мати, коваля з хати,
Бо коваль молодий не дає спати!

А та мати та й на те каже:
Стели, дочко, постіль, хай коваль ляже.

Стели дочко, постіль, ще й подушечку,
Прикрий коваля, свою душечку.

Стели дочко постіль, ще й ряденечко,
Прикрий коваля, своє сердечко.

І чарка мала, і горілки нема,
Хилю, хилю – не тече, коло серця пече!

 

Іван Гончар: audio Те саме можемо спостерігати й на інших ритуальних видовищах чи з нагоди великих свят. Та й не тільки під час видатних подій чи свят. І будень був пройнятий творчим життям народу, що в працю вкладав свою поетичну душу.
 
Співає “Древо”: Косив козак сіно, як була погода,
Плакала дівчина, як була молода…

 
Іван Гончар: audio Ось чому, знайомлячись з народним мистецтвом, мусимо усвідомити, що це не якісь там легковажні забави, не якесь там другорядне мистецтво, як дехто схильний думати, – це невід’ємна частина нашої великої народної національної культури, без якої наш народ ніколи не жив.

Це мистецтво наймогутніше, найхарактерніше, найдосконаліше, воно витворене генієм усього народу за довгі віки існування нації. ВОНО Є МАТІР’Ю ВСЬОГО І КОЖНОГО ПРОФЕСІЙНОГО МИСТЕЦТВА І СЛУЖИТЬ НЕВИЧЕРПНИМ ДЖЕРЕЛОМ НАТХНЕННЯ ДЛЯ НАШИХ МИТЦІВ В УСІХ ВИДАХ МИСТЕЦТВА.
 

Мистецькі скарби нашого народу, які я зібрав з усієї України, допоможуть вам познайомитись з мистецькою культурою його. Культура ця безмежно багата, різнобарвна, розмаїта, високомистецька, волелюбна.

Досліджуючи її довгі роки, я в цьому переконався на конкретних витворах, аналізуючи її розвиток, закономірності, характер.

Ось про цей характер і хочеться сказати кілька слів.
 

Український народ прожив багату і бурхливу історію на лоні сонячної, мальовничої природи. Жити йому довелось на роздоріжжі, через яке проходило багато різних народів і племен. Рухались вони зі сходу на захід і з заходу на схід, з півдня на північ і з півночі на південь. Майже кожен з них зазіхав на нашу багату землю. У таких тяжких, складних умовах нашому народу доводилось віковічно захищати свою волю від ворожих зазіхань, доводилось бути й поневоленим. Боротьба за свою волю виховала у нашого народу найяскравішу, найхарактернішу традиційну рису – ВОЛЕЛЮБНІСТЬ.

Ця риса спричинилася до того, що вже в кінці XVI ст. на Україні здійснювалась найперша в той час демократія. Це виявилось навіть у війську, у козацьких Радах, на яких вільними голосами обиралось усе керівництво від сотника до гетьмана, і то тільки на один рік. Запорізька Січ стала найміцнішим бастіоном демократії та свободи не тільки в себе, але й для сусідніх народів.

Вихований у волелюбному дусі, український народ пронизав і всю свою творчість волелюбним характером. Не раз втрачаючи волю, незалежність, тужив за нею, і цю тугу та боротьбу за волю відтворив у всіх проявах своєї творчості – у безмежному морі задушевних пісень, дум, легенд; у малярстві, вишивці, гончарстві, ткацтві тощо. Особливо любовно оспівав він своїх національних героїв, на яких так багата була Україна.
 

Співає Михайло Коваль: Максим козак Залізняк,
Козак з Запорожжя,
Виступає на конику,
Як повная рожа.
Гей, не журись, Україно!

Зібрав війська сорок тисяч
В місті Жаботині,
Обступили город Умань
В обідній годині.
Гей, не журись, Україно!..

 

Іван Гончар: audio У піснях наших і думах ви відчуєте багато оптимізму. Навіть у сумних піснях, де змальовано горе, немає безнадійності.
 
Співає “Древо”: Ой на горі жито,
Й а в долині жито,
Під білою березою
Козаченька вбито…

 
Іван Гончар: audio В образотворчому мистецтві, у вбранні помітите перевагу теплих та гарячих відтінків, їх високомистецьке споріднення, а це енергійніше впливає на емоції. Всюди багато червоного кольору, як кольору радості, кольору волі. Багато оптимістичних барв та форм.

Запорожці – найбільші у свій час носії волі – кохалися в червоному кольорі.
 

Співає “Древо”: …Ой ви, галки, галки ви чубарки,
Підніміться вгору.
Ой ви хлопці, хлопці-запорожці,
Верніться додому!..

 
Іван Гончар: audio А пригляньтеся до народного українського вбрання. В ньому переважає червоний колір. Червоне намисто, червоні стрічки, червоні корсетки, червоні плахти, крайки, нарешті, червоні чобітки. А безмежне багатство наших рушників орнаментувалось чи декорувалось переважно червоними нитками. Оце і є кольори радості, кольори волі!

Коли до цього ще додати інші високомистецькі риси нашого народного мистецтва, як от колоритність, вдале сполучення кольорів і тонів, ніжний тонкий смак, то матимемо збірність тих високих рис, які характеризують наше народне мистецтво.

Все що ви бачите перед собою – вишивані і ткані рушники, скатерки, картини, образи, мальовниче гончарство, вбрання – усе це та сама чарівна поезія нашої пісні, нашої думи, заспівана розмаїтими засобами – засобами вишиття, ткацтва, малярства, гончарства тощо.
 

Співає “Древо”: Ой ти дубе да й кучерявий,
Твоє гілля рясне,
Козаченьку молоденький,
Слово твоє красне…

 
Іван Гончар: audio Тут усе милує і чарує зір, усе співає по-своєму, співає своїми барвами, колоритом, формами. Оце і є радість людської душі. Ця радість супроводжувала людину завжди, допомагала їй жити й працювати, полегшувала перетерпіти лиху годину громадського та особистого горя, вчила вірити й надіятись, тішила в погожі дні. Оце і є саме життя народу.
 
Співають Ігор і Ксенія Тимчуки: …Ой піду я да й до броду по воду,
Та й укину печаль-горе й у воду…

 
Іван Гончар: audio У наших глибоко щирих і зворушливих піснях, думах, казках, приказках, рушниках і картинах, як і у всіх формах народної творчості можна прочитати всю історію віковічного життя українського народу, його долю, вдачу, характер.

Отака коротенька характеристика нашої народної мистецької культури.
 
Усе, що ви перед собою бачите, хай збудить у вас почуття палкої, найщирішої любові до поетичної душі матері-України, і любов ця стане могутнім стимулом для її прекрасного майбутнього та буйного розквіту!
 

Диктор: За життя Іван Гончар був сином свого народу; відійшовши у вічність, він став одним з його батьків. Залишилися з нами зібрані скарби й переміряні ним дороги. А з ними – й думи та сподівання про кращу долю для УКРАЇНИ СПОКОНВІЧНОЇ.

Будуймо її – вчора, сьогодні, завтра…
 

Текст фільму АНГЛІЙСЬКОЮ:

Announcer: A hundred years have passed since Ivan Makarovych HONCHAR came into this world – an extraordinary personality, an artist, and an enthusiast of Ukrainian culture.

He is also one of the inspirers of the Ukrainian revival of the 60’s, the confrontation of the 70’s, the unavoidable changes of the 80’s, and the powerful national wave of the early 90’s.

He was a true beacon of life and destiny of Ukraine in the stormy 20th century, which gradually becomes history and the ground for Ukraine of the future.
 

…For hundreds, Ivan Honchar became a teacher.

For tens of thousands, meeting him was unforgettable.

An entire generation of artists and cultural figures of the 60’s remember his home museum, a unique center for the preservation of national heritage.

 

Ivan Honchar: audio Art of inimitable. Once it has died, no gold can buy it back, and it will not repeat itself again. And when all of you know this, you will realize that everything that belongs to the past, if it has an artistic value, a cultural value, should be respected, preserved…
 
Announcer: However, the museum, as well as Ivan Gonchar’s personal creative achievements, was only a means to a much more important end. His primary goal was to show RICHNESS, UNIVERSALITY, and INDISPENSABILITY of the Ukrainian culture for Ukraine.

Visitors of the museum listened to the explanation of the founder and his introduction recorded on tape. This recording was made in the early 80’s. It briefly covers the principles of presenting the Ukrainian traditional culture.
 

Ivan Honchar: audio Dear and respected guests!

Here is open to you the magic soul of our great and ancient UKRAINIAN NATION.

Its thoughts, its poetry, its talent, its everlasting spirit are enshrined in these priceless treasures, which you can see in front of you.

In these little cozy rooms you will experience the vastness of our dear Homeland, the aroma and magic of the ancient Polyanska Land, Kyiv and Volyn, the exotic Galicia and the picturesque Poltava, the Ukrainian beauty Podillya, the colorful Chernigiv.

Here you will feel the freedom of Cossacks who thrived in the lush plains of Ukraine. Here you will feel the centuries of our glorious history, hear the rustling of rye, the murmur of trees in the grove, the song of a nightingale, the twittering of a lark, mother’s tears, and happiness of a lass in love…

It is hard, simply impossible to tell you about everything you will see here. For this, the whole history of our national art has to be presented, which is of course impossible at the first meeting.

So I will make only a brief introduction in order to pique your interest and open your eyes to the rich heritage of our people.
 

The sunny land of Ukraine, its charming nature, the turbulent history of our people formed its poetic and heroic soul, which was manifested in its infinitely rich, diverse creativity.
Our people are so fond of poetry that they could not live a single day without it. Every part of its conscious life is infused with poetry.

Every item, from a spoon to an Easter egg to a large building, is decorated with art. Similarly, every day, holiday and an event in the family life is permeated with poetry. The whole life of the Ukrainians – from birth to death – is surrounded by poetry. They even died poetically because every diseased one was bewailed by the public mourning, a kind of folk requiem even to the grave. When there were no relatives, strangers were hired to do the mourning… And the coffin was lowered into the grave on an embroidered or woven towel.
So it is not a surprise that the Ukrainian people are called poetic people, artistic people, people with a song.
 

Singing: “Drevo” A tree in the field
Is high and thin,
And its leaves
Are wide and green…

 
Ivan Honchar: audio To better understand the cost and value of artistic culture of our people, we should say a few words about our national culture, part of which is folk art. Songs and ritual towels, ballads and music, dance and colorful costumes, humor and painting – everything creates a unique national image of our people, which is also true about people of other countries.

The integral nature of our folk culture can be seen during special events of everyday life. For example, a wedding without overestimation can be called a folk opera lasting one week and accompanied by all aspects of Ukrainian national culture.

This opera combines songs, music, and dance against the backdrop of a home decorated by folk art, with participants wearing national costumes. It is an everyday event of unsurpassed beauty. Here all expressions of folklore are undivided in their interaction.
 

Singing: “Drevo” Blow, wind, down the road,
Follow our young bride,
Undo her auburn hair
As thin dew.
Undo her hairdo one hair at a time,
As the wind scatters the dew.

 
Ivan Honchar: audio You will hear choir songs of all the wedding participants, as well as solo singing of those playing special roles, folk music, jokes, sayings, customs, dances, ballads accompanied by the traditional music instruments. On the walls you will see the best rugs and ritual towels, colorful paintings of folk life, history, unique mamai pictures, folk images. On the carved ornamented cupboards, you will see decorated utensils. On the tables, you will see rich table clothes, ritual wedding plates and bowls: animal-shaped containers for vodka, painted wooden dishes for pastry, jars, pitchers and more. The cloths worn by the participants are refined and vivid, bordering on the exotic. You will hear loud, intimate, gentle speech.
 
Singing: “Drevo” Drive away, mother, from our house
Young blacksmith who does not allow me to sleep!

And her mother replied:
Make the bed, daughter, let him lie down.

Make the bed, daughter, and give him a pillow,
Cover him who is your soul.

Make the bed, daughter, and give him a blanket,
Cover him who is your heart.

My glass is too small, and there is no gorilka,
I cannot drink even if I try, but my heart is burning!

 

Ivan Honchar: audio The same can be observed in other ritual events and at the time of major holidays. And this is true not only during these special occasions. Weekdays were also permeated with the creativity of those who expressed their poetic soul in everything, including work.
 
Singing: “Drevo” A Cossack mowed grass when the weather was good,
A lass was shedding tears when she was young…

 
Ivan Honchar: audio Therefore, when we are getting to know folk art, we must realize that this is not some frivolous fun, not some minor art, as some tend to believe. It is an integral part of our great national culture, without which people never lived.

This art is the most powerful, the most characteristic, the most perfect. It is created by the genius of people during many centuries of the existence of our nation. It is the origin of all professional art and the inexhaustible source that inspires our artists in every art form.
 

The artistic masterpieces of our people that I gathered from all over the Ukraine, will help you get acquainted with the Ukrainian artistic culture. This culture
After many years of studying Ukrainian culture, I convinced myself that the above is true, based on specific examples as well as my analysis of its development, style, and character.

It is about this character, that I would like to say a few words.
 

Ukrainian people lived a rich and turbulent life surrounded by the abundant natural beauty. They had to live at the crossroads traveled by many different peoples and tribes. These people were moving from east to west and from west to east, from north to south and from south to north. Almost every one of them tried to conquer our rich land. Under these difficult circumstances, our people always had to protect their freedom against the enemy, and were enslaved from time to time. The ceaseless fight for freedom has given our people their brightest and most characteristic feature – the love of freedom.

As a result, towards the end of the 16th century, Ukraine developed the first democracy of that time. This manifested even in the army, where all the officers of the Cossack Councils were elected by free voting, from a centurion to the commander-in-chief, and that only for one year! The natural fortress known as Zaporizhzhya Sich became the strongest bastion of democracy and freedom not only for Ukraine but also for the neighboring nations.

Nourished by the love of freedom, Ukrainian people created a freedom-loving culture. The experience of losing freedom, independence, longing for it and struggling to recover it, appears in all creative works – in the vast sea of intimate songs, ballads, legends, in painting, embroidery, pottery, weaving and more. With a special love, Ukrainian people portrayed in songs their national heroes who were rich in number.
 

Singing: Mykhailo Koval …Maxim Zaliznyak the Cossack,
Cossack from Zaporozzhya,
Leads the way on his horse,
Like a full rose.
Hey, do not worry, Ukraine!

He gathered troops of forty thousands
In the town of Zhabotyn,
They approached the city of Uman
Around noon.
Hey, do not worry, Ukraine!..

 

Ivan Honchar: audio In our songs and ballads, you will feel a lot of optimism. Even in sad songs that are depicting sorrow, there is no hopelessness.
 
Singing: “Drevo” O rye on the mountain,
And rye in the valley,
Under the white birch tree
A Cossack is slain…

 
Ivan Honchar: audio In the visual arts, in the traditional costumes, you will see the prevalence of warm colors, their artistic combinations that have a noticeable emotional impact. There is a lot of red color, the color of joy, the color of freedom. There are many optimistic hues and patterns.

Cossacks, the foremost examples of freedom in their own time, delighted in red color.
 

Singing: “Drevo” ……Hey, you jackdaws, forelock-headed birds,
Rise into the sky.
Hey, you Cossacks, Zaporozzhya Cossacks,
Return home!..

 
Ivan Honchar: audio Take a careful look at the Ukrainian national dress. The prevalent color is red. Red necklaces, red ribbons, red bodices, red wrap-arounds, belts, and finally, red boots. An infinite variety of our ritual towels are woven or embroidered with red threads. This color is the color of joy, the color of freedom!

When we supplement this with other highly artistic aspects of our art, such as colorfulness, suitable mixing of colors and tones, and delicate taste, we have the synergy of prominent features that characterizes our national art.

Everything you see around you – woven embroidered ritual towels, table clothes, pictures, images, artistic pottery and costumes – has the same magic as the poetry of our songs, our ballads, played to a different tune – through embroidery, weaving, painting, pottery and more.
 

Singing: “Drevo” Hey you, oak tree, with the curly hair
Your branches are dense,
Hey you, young Cossack,
Your word is fervent…

 
Ivan Honchar: audio Everything here fascinates the eye, sings with colors, patterns, and forms. This is the joy of the human soul. This joy always accompanied Ukrainian people, helped them live and work, supported in the time of public and personal misfortune, taught to believe and hope, and entertained on good days. This is the very life of the people.
 
Singing: Ihor and Kseniya Tymchuk …Oh I will go to the river to fetch some water,
And drop my grief-woe into the water…

 
Ivan Honchar: audio In our sincere and soulful songs, ballads, fairy-tales, sayings, ritual towels and pictures, as in all forms of folk art, we can read the history of everlasting life of the Ukrainian people, their destiny and character.

This was a short description of our national artistic culture.
 
Hopefully, everything you see here will awaken in you the passionate feeling of sincere love for the poetic soul of Mother Ukraine, and this love will become a powerful catalyst of her wonderful future and powerful revival!
 

Announcer: While alive Ivan Honchar was the son of his country. When he passed to eternity, he became one of its parents. He left with us the treasures collected by him and the roads he traversed. And together with these – our thoughts and hopes for a better future of UKRAINE THE EVERLASTING.

Let us build it, yesterday, today, tomorrow …
 

Translated by Alan Mishchenko and Karen Steingart