За публікацією: Ігор Шрамко. Українські народні музичні інструменти в Музеї народної архітектури та побуту УРСР. − Київ: Музей народної архітектури та побуту України, 1970-і. − 54 с.
Скрипка, що в Карпатах називається “гуслі”, має в Україні давні традиції виробництва, власну термінологію частин інструмента та способів гри, що разом з етимологією слова, яким названо інструмент, вже дає підстави говорити не про запозичення його у інших народів. Це, однак, ніяк не виключає, можливостей впливу на розвиток її форми у пізніші часи італійських конструкцій, що стали класичними (цікаво відмітити “східний” завиток голівки італійських скрипок).
Один з найулюбленіших народних інструментів і обов’язковий (майже завжди головуючий) учасник багатьох ансамблів, які супроводжують дійства громадського та особистого характеру, скрипка надзвичайно широко використовується й для сольного виконавства, форми якого часом надзвичайно складні і своєрідні (зафіксовано існування сюїт-поем). Вже у ХVІ ст. документально підтверджено існування скрипалів-професіоналів, які по багатьох містах були об’єднані у цехи.
Нині цей інструмент по Україні має повсюди ті ж форми і стрій, кількість струн (хоч часто народні музики використовують лиш три струни), що й класичний зразок її, однак існують деякі реґіональні відміни, і навіть відміни у самому реґіоні. Так, наприклад, скрипка-гуслі лемків має більш опуклі деки, ніж їх сусідів гуцулів. Це яскраво видно як на давніх інструментах нашої колекції, так і на сучасних.
З особливостей виконання вкажемо на підвищення строю скрипки на тон (щоб звучала “різко”), а також на способи виконання, звані “грати лірою” та “грати пуком”. Перший полягає в тому, що волос смичка опускається до ступеня, який дозволяє видобувати звук одразу на трьох струнах; другий − у тому, що хтось тоненьким прутиком б’є (як пальцятками по цимбалах) під час гри на скрипці по її струнах, створюючи своєрідний акомпанемент виконуваній скрипалем мелодії.
В Музеї зібрано чимало інструментів різних українських майстрів, серед яких роботи всесвітньовідомих Т.Підгорного та О.Пехенька. Особливу увагу привертає скрипка, зроблена чудовим гуцульським майстром В.Шкрібляком, яка має багатий декор, що органічно поєднує різьблення, інкрустацію та інтарсію.
Цікаві й довбані скрипки з Київщини, у способі виробництва яких, певно, виявляються традиції виготовлення древньослов’янського гудка.
- Скрипка-довбанка роботи майстра Д.Богуша. Сер.20 ст.
Київська обл., Іванківський р-н, с.Оране.
НМНАПУ, МІ-305
- Заготовка для скрипки-довбанки, робота С.Богуша. Сер.20 ст.
Київська обл., Іванківський р-н, с.Оране.
НМНАПУ, МІ-306
