Слова і музика Ігоря Жука.
Співає автор – поет-пісняр Ігор Жук на відкритті виставки творів художниці-шістдесятниці Галини Зубченко “Українські Карпати”, Музей Івана Гончара, 1999:
О, не рухайтесь, панно, я не просто дивлюся на Вас,
Я творю Ваш портрет із дрібних поцілунків олії,
На моїм полотні завмирає скуйовджений час,
І побачить вас Бог так, як я лиш Вас бачити вмію.
О, не рухайтесь, панно, будьте там, на отому стільці,
Він скрипить під котом, а під Вами принишк, наче миша,
Тільки пензель зітха у моїй ледь тремтячій руці,
Та, немов полотно, під мазками вгинається тиша.
І немов полотно на мольберти натягнутий час,
Не витримує ґрунту і фарбу життя не тримає,
І вона обліта, ну а я бачу Вас, тільки Вас,
І, крім Вас, в цьому світі для мене нікого немає.
О, не рухайтесь, панно, хай там час розганя свій візок,
В нього є що втрачати, отож хай, як вміє, втрачає,
Ну а я ще не кваплюсь покласти останній мазок
І востаннє піднести Вам чашку осіннього чаю.
О, не рухайтесь, панно, вже не довго, іще тільки раз,
Жовтий пензлик, мов песик, лизне намальовану мрію,
На моїм полотні завмирає скуйовджений час,
І побачить вас Бог так, як я лиш Вас бачити вмію,
І побачить вас Бог…
