Позначка: Теслярство
Деякі конструктивні та художні знахідки з традиційного побуту Чорнобильського Полісся − Михайло МАТІЙЧУК, Володимир МОГИЛЕВСЬКИЙ
За статтею: Михайло МАТІЙЧУК, Володимир МОГИЛЕВСЬКИЙ. Селянський дизайн поліщуків / Перспективні напрямки проектування житлових та громадських будівель: Збірник наукових праць. Спеціальний випуск: Засоби монументально-декоративного мистецтва та дизайну в міському середовищі. – Київ, 2006. – С.126-136.
Навіть побіжне ознайомлення з витворами сільських майстрів різних реґіонів України переконливо засвідчує органічне поєднання у традиційних побутових речах утилітарного та естетичного – при мінімумі виражальних засобів. Фактично на практиці втілюється класична формула: “функція визначає форму”. Народні майстри керувалися у своїй роботі успадкованими традиціями, власною інтуїцією та природним розумінням краси. Останнє можна визначити як доцільне, відтак – красиве.
Дана розвідка обмежується реґіоном Полісся та спробою аналізу господарських виробів з дерева.
Стаття “Традиційні покрівельні техніки на Гуцульщині” − Михайло МАТІЙЧУК
Михайло МАТІЙЧУК. Традиційні покрівельні техніки на Гуцульщині / Вісник Львівського університету. Серія історична. – Вип.45. – Львів, 2010. – С.463-495.
Гуцульщина – край смерекових лісів. Великі масиви струнких смерек, що густо вкривають карпатські гори, були благодатним матеріалом, який застосовувався в народному будівництві. Із смереки гуцули зводили зрубні хати, господарські та виробничі будівлі.
Народне дерев’яне будівництво на Гуцульщині формувалося протягом багатьох століть. Покрівельні техніки є невід’ємною частиною традиційного народного будівництва. Вони формували силует і естетику даху, а відтак і художній образ та архітектоніку споруди.
Continue reading “Стаття “Традиційні покрівельні техніки на Гуцульщині” − Михайло МАТІЙЧУК”
Експозиція Музею в Пирогові – за “Зводом пам’яток історії та культури України” (2003)
Огляд музейної експозиції за виданням:
Музей народної архітектури та побуту України, 1969 // Звід пам’яток історії та культури України: Київ: Енциклопедичне видання. Кн.1, ч.2.: М-С. – К.: Голов. ред. Зводу пам’яток історії та культури при вид-ві “Українська енциклопедія” ім.М.Бажана, 2003. − С.751-799.
РОЗДІЛИ ЕКСПОЗИЦІЇ:
Середня Наддніпрянщина, Полтавщина і Слобожанщина, Південь України, Полісся, Поділля, Карпати, Вітряки, Українське село 1960-70-х років.
Автори статей: Сергій ВЕРГОВСЬКИЙ, Петро ВОВЧЕНКО, Ніна ЗОЗУЛЯ, Петро ЛОШАК, Раїса СВИРИДА, Євгенія СІЗОВА, Станіслав СМОЛІНСЬКИЙ, Микола ХОДАКІВСЬКИЙ.
Стаття “Конструктивні форми в інтер’єрах притул-хлівів на Гуцульщині”
Гуцульське народне будівництво має низку самобутніх рис, які для багатьох сьогодні видаються екзотикою. Стаття, написана на основі експедиційних матеріалів, розкриває одну з таких сторінок традиційного господарювання цього краю.
Доволі часто давню гуцульську хату з трьох боків оточують притули – господарські приміщення, у яких колись взимку тримали овець і ягнят, а також зберігали різний реманент і продукти харчування. Таким чином худоба могла грітися біля теплих стін хати, водночас зігріваючи й людське житло.
Усередині притул все було дуже доцільним – зручним як для їх мешканців, так і для господарів. Про застосування народного досвіду при будівництві та обладнанні таких приміщень тут і піде мова.
Continue reading “Стаття “Конструктивні форми в інтер’єрах притул-хлівів на Гуцульщині””
Полонинське будівництво на Гуцульщині
На Гуцульщині в умовах карпатського високогір’я здавна побутує традиційне ведення відгінного сезонного господарства, при якому худоба з довколишніх сіл літує на високих гірських луках – полонинах. У теплу пору року тут випасають худобу, переробляють молочні продукти та виготовляють гуцульські сири й масло.
Метою даної роботи було наукове обгрунтування до полонинського комплексу в експозиції “Гуцульщина” Національного музею народної архітектури та побуту України, яке базується на основі експедиційних досліджень автора, наукових публікацій та архівних матеріалів [1]. У роботі розглянуто типологію народного будівництва на високогірних полонинах Гуцульщини, висвітлено традиційну організацію забудови гуцульської полонини загалом, її планування, види та типи будівель, необхідних для повноцінного функціонування господарства.
Continue reading “Полонинське будівництво на Гуцульщині”
Традиційне народне в сучасній суспільній свідомості
Михайло Матійчук, Катерина Міщенко. Традиційне народне в сучасній суспільній свідомості (на матеріалах етнографічних експедицій Україною 1994–2011 рр.). // Актуальне народне: Інтерпретації традиційної культури. Матеріали VII Ювілейних Гончарівських читань / Упор. і наук.ред.І.Пошивайло. – Київ: НЦНК “Музей Івана Гончара”, 2011. – С.293-306.
Працюючи сьогодні в етнографічних експедиціях, зустрічаємо немало цікавих явищ, пов’язаних з українською традицією. Це немовби своєрідні острови народної культури у свідомості нашого суспільства.
Накопичивши певний досвід збирання подібної інформації, бачимо, що збереження та існування споконвічного і традиційного у сьогоденні має свої закономірності. Про них і піде мова – у застосуванні до традиційних технологій, матеріальних пам’яток та фольклору.
Continue reading “Традиційне народне в сучасній суспільній свідомості”
Книга “НАРОДНА АРХІТЕКТУРА УКРАЇНИ В ІЛЮСТРАЦІЯХ” Віктора САМОЙЛОВИЧА
Самойлович В.П. Народна архітектура України в ілюстраціях. − К.: Абрис, 1999. − 281 с., іл. − Бібліогр.: с.281.
Продовжуємо публікувати класику з української народної архітектури. Цього разу − унікальне видання, яке вийшло свого часу тиражем лише 300 примірників. Автор книги, Віктор Петрович Самойлович − доктор мистецтвознавства, професор, головний науковий консультант при створенні Музею народної архітектури та побуту України.
Ця книга − справжня подорож у казку народного мистецтва і скарбницю народних архітектурних традицій. А художник і дизайнер знайде в ній чудовий матеріал для сьогоденної власної творчості…
Докладніше див. ТУТ »
Книга “УКРАЇНСЬКЕ НАРОДНЕ ЖИТЛО” Віктора САМОЙЛОВИЧА
Українське народне житло (кінець ХІХ − початок ХХ століть) / Віктор Самойлович. − К.: Наукова думка, 1972.
Маловідоме, але дуже цінне видання, у якому викладено основи типології української хати.
Класик дослідження народної архітектури Віктор Петрович САМОЙЛОВИЧ залишив по собі багату наукову спадщину, важливою складовою якої є, зокрема, типологічні замальовки з натури.
Continue reading “Книга “УКРАЇНСЬКЕ НАРОДНЕ ЖИТЛО” Віктора САМОЙЛОВИЧА”
Посібник “ПРОГРАМА, ЗАПИТАЛЬНИКИ ТА МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДОСЛІДНИКАМ НАРОДНОЇ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ”
Програма, запитальники та методичні поради дослідникам народної культури України / Упорядники Лідія Орел, Катерина Міщенко. – К.: ІСДО, 1995. – 232 с.
Програма, запитальники та методичні поради дослідникам народної культури України призначені для викладачів, учителів, краєзнавців, етнографів, фольклористів, мовознавців, студентів та учнів – усіх небайдужих до надбань нашого народу.
Цей посібник дає змогу самостійно розпочати роботу етнографа: якщо у вашому оточенні є цікаві люди, які знають і можуть розповісти про давнє весілля, про те як батько чи дід гончарювали, про те, як закладали колись нову хату – озброюйтеся цією книжечкою, прочитайте методичні поради і запишіть ці відомості. Цілком можливо, що вам вдасться зафіксувати цікаву й важливу сторінку народних знань.
А записаним можете поділитися зі світом – хоч би й на сторінках цього сайту, у вигляді авторської публікації власних записів. Запрошуємо до співпраці! :)
З етнографічних експедицій у Чорнобильську зону та прилеглі райони
Стаття за матеріалами експедицій, організованих Міністерством надзвичайних ситуацій України протягом 1996 – 1998 рр.
У центрі уваги – райони, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, зокрема зона відчуження та зона відселення. Висвітлюється стан традиційної матеріальної культури: побут, ремесла, заняття, життя місцевих людей через 10 років після аварії на ЧАЕС. Значну увагу приділено збиранню етнографічних експонатів для музею Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф МНС України. Подано понад 100 фотографій і малюнків.
Continue reading “З етнографічних експедицій у Чорнобильську зону та прилеглі райони”
