Слова Ліни Костенко і Ростислава Крамара (останній куплет), мелодія Оксани Рафи. Пісня запозичена у 1990-х роках від тернопільського Товариства “Вертеп”.
Комп’ютерне відтворення нот (PDF, mp3):
Під небом кочовим ребристі халабуди,
Пронизлива печаль – віки, віки, віки…
Поезія-народ – про нас говорять люди,
Поезія-народ… А ми – кочівники.
Гей, дана-дан,
Гей, дана, дана, дана, дана, дана,
О-о-о-о-о-о-о-о, гей!
Гей, дана-дан,
Гей, дана, дана, дана, дана, дана,
О-о-о-о-о-о-о-о, о…
Загубляться сліди і стихне спів за нами,
Залишаться в степах багаття-вартові,
І котиться життя незнаними стежками
На незборимий клич циганської зорі.
Циганкам ворожить, циганам коні красти,
І повертатись знов під ненадійний дах.
І хоч життя таке ще проклянеш не раз ти,
Та житиме наш дух мандрівний у піснях.
Ковтати пил шляхів і забувати втому,
І знати наперед перебіг всіх доріг…
Переплелись для нас відоме й невідоме,
І праведні слова, і споконвічний гріх.
Див. також: Добірка туристичних пісень »
