На інших сайтах

За публікацією: Ігор ШРАМКО. Українські народні музичні інструменти в Музеї народної архітектури та побуту УРСР [Фрагмент статті] / Традиційна бандура: минуле, сучасне, майбутнє // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – Київ: НЦНК “Музей Івана Гончара”, 2016. – С.199-214. – PDF.

Пропонована стаття – один з розділів ґрунтовного огляду збірки музичних інструментів Національного музею народної архітектури та побуту України – написана у 1970-ті роки, але нині офіційно публікується вперше. Її автор, Ігор Костянтинович ШРАМКО [1938–2010] протягом тривалого часу збирав і опрацьовував цю колекцію. Виділення в тексті зроблені нами.

Читати далі »

Ця лекція про народні календарні свята відбулася 21 вересня 2017 року у Центрі культури та мистецтв НТУУ “КПІ” під час освітнього заходу Університету клубного працівника, організованого Київським міським центром народної творчості та культурологічних досліджень (cnt.kiev.ua). Її метою було представлення аудиторії культпрацівників методичної онлайн-публікації “Український рік: свята, що нас об’єднують”.

Тривалість − 40 хвилин. Розповідає старший науковий співробітник Національного центру народної культури “Музей Івана Гончара” Катерина Міщенко. У кінці коментує директор Київського міського центру народної творчості та культурологічних досліджень п.Микола Пересунько.

Слухати (mp3):

Нарешті маємо вже цілий сайт, присвячений мамаївському інструментові – вельми цікавому явищу в українській традиційній культурі.

Бандурка – чи не найбільш уживаний побутовий музичний інструмент Центральної України, що існував у різних формах, але з єдиним строєм і єдиним завданням: грати ДО ВСЬОГО! До пісні, до танцю, до власного настрою, до кожної нагоди.

Тут знайдете все про неї: історію та документальні джерела, з якої бандурки починати, де її взяти, як настроїти, як грати…

Докладніше »

Катерина МІЩЕНКО

Кожен, мабуть чув спів уславленого Кубанського козачого хору. Нещодавно цей колектив відсвяткував своє 200-річчя, і останні сорок років ним керує Віктор Захарченко – людина з гарячим серцем, над усе залюблена в народні пісні чорноморських козаків.

Слава й мистецькі звершення хору – це лише маленька частка величезної людської праці, глибоко закоріненої в традиційний народний спів Кубані. Кожна пісня проходить тут свій шлях: від глибин народної свідомості через фольклорний запис – до обробки й сценічного втілення для колективу. Співаки-професіонали вчаться безпосередньо з народних джерел, подорожуючи по станицях і переймаючи пісні від місцевих співочих гуртів. Усвідомлюючи важливість народного побутового співу для життя кубанців, Віктор Захарченко працює не лише на відтворення, але й на продовження традицій, інтенсивно навчаючи цьому й молодь…

Continue reading “Віктор Захарченко й пісні Кубані: з архівних матеріалів” →

Тих, хто має досвід гри по нотах на шестиструнній або семиструнній гітарі, бандуркою не здивуєш і не злякаєш. Від семиструнної вона на дві струни простіша; від шестиструнної відрізняється насамперед першою і п’ятою струною: на обох звук на тон нижчий від звичного.

Цікавим “бонусом” за таку зміну строю – і за компактніші розміри бандурки – є незвичайна легкість підбирання мелодії паралельно з акордом супроводу. Справді традиційне – просте, красиве і доцільне…

Втім, ми сподіваємося, що ця публікація зможе трохи озброїти також і тих гітаристів, що навчаються грати з табів та акордів. Для таких людей зазвичай опанування нот є чимось схожим на потребу зайти в холодну воду. Воно то й можна… але починати ліньки… і маловідоме лякає :)

Проте нотна грамота опановується легко й швидко. Судіть самі – все необхідне можна вмістити на одній сторінці А4 формату!

Докладніше »

Ці мелодії − лише приклади того, що можна грати на бандурці без особливої підготовки та офіційної музичної освіти. Подібні речі на ній легко підбирати самостійно майже з нуля. Лише на початку треба трохи терпіння, щоб віднайти бажану мелодію по першій струні; а тоді довкола неї підбираються акорди за схемами…

Розіграні таким чином мелодії наводимо в публікаціях:

• Вечір надворі, ніч наступає − лірична
• Копав, копав криниченьку − лірична
• Мелодія − народний романс
• На долині туман − слова Василя Діденка, мелодія Бориса Буєвського
• Ой гиля, гиля, гусоньки, на став − лірична
• Ой на горі та й женці жнуть − козацька
• Ой сиділа чирочка на мосту − до танцю
• Отамане, батьку наш − козацька
• Сюїта для лютні, ч.1 − Канцона Володимира Вавілова, приписана Франческо да Мілано, відома як мелодія пісні “Город золотой” у виконанні Бориса Грєбєнщикова

Починаємо публікувати підібране й розігране на п’ятиструнній БАНДУРЦІ − вже є окремий канал на VIMEO!

Подібний інструмент був зафіксований російським фольклористом Ніколаєм Приваловим [1868−1928] у побуті уральських козаків − давніх виселенців з України. Це єдине відоме нам на сьогодні документальне свідчення про стрій інструмента, зображеного на відомих картинах “Козак Мамай” (докладніше…).

Для цих вправ ми пристосували маленьку гітару-“половинку” (можна й меншу), перетягнувши середні струни і підкоригувавши відповідним чином поріжок.

Уся робота зайняла не більш як півгодини часу. А переладнати інструмент назад можна й за п’ять хвилин − тільки вже не хочеться! :))

Continue reading “Акорди та вправи на БАНДУРЦІ − п’ятиструнній мамаївській кобзі” →

Рекомендація ООН про збереження традиційної культури та фольклору (Recommendation on the Safeguarding of Traditional Culture and Folklore), прийнята генеральною конференцією ООН з питань освіти, науки та культури на її двадцять п’ятій сесії − Париж, 15 листопада 1989 р.

Докладніше див. ТУТ »

Кодекс музейної етики від ICOM   (ICOM Code of Ethics for Museums)

ICOM − International Council of Museums − Міжнародна Рада Музеїв.

Кодекс музейної етики від ICOM − один з програмних документів міжнародного об’єднання музеїв та професійних музейних працівників, які займаються збереженням, охороною й популяризацією світової природничої та культурної спадщини − матеріальної й нематеріальної.

Докладніше див. ТУТ »

Олександра Данченко. Народна кераміка Наддніпрянщини. − Київ: Мистецтво, 1969. − 143 с., іл.

Чудова книжка про етнографічні експедиції Правобережною Наддніпрянщиною − і про їх наслідки та висновки. Містить багатий ілюстративний матеріал.

Докладніше див. ТУТ »

Огляд музейної експозиції за виданням:

Музей народної архітектури та побуту України, 1969 // Звід пам’яток історії та культури України: Київ: Енциклопедичне видання. Кн.1, ч.2.: М-С. – К.: Голов. ред. Зводу пам’яток історії та культури при вид-ві “Українська енциклопедія” ім.М.Бажана, 2003. − С.751-799.

РОЗДІЛИ ЕКСПОЗИЦІЇ:

Середня Наддніпрянщина,   Полтавщина і Слобожанщина,   Південь України,   Полісся,   Поділля,   Карпати,   Вітряки,   Українське село 1960-70-х років.

Автори статей:   Сергій ВЕРГОВСЬКИЙ,   Петро ВОВЧЕНКО,   Ніна ЗОЗУЛЯ,   Петро ЛОШАК,   Раїса СВИРИДА,   Євгенія СІЗОВА,   Станіслав СМОЛІНСЬКИЙ,   Микола ХОДАКІВСЬКИЙ.