Перша постійна експозиція Музею Івана Гончара: 2004−2018 − ФОТО, 3D-панорами

Фрагмент експозиції Музеї теж мають свою історію. Національний центр народної культури “Музей Івана Гончара” цього року відзначив чверть століття у державному статусі. І наче тільки вчора перерізали стрічку на відкритті нашої першої постійної експозиції…

Це був День Незалежності 2004 року.

Співробітники Музею пам’ятають, як це було непросто − спершу домогтися відселення гуртожитку Міноборони з музейних приміщень, потім організовувати та відбувати ремонтні роботи… І коли їх було завершено, розпочалася чи не найбільш творча частина традиційної музейної роботи − створення нового обличчя Музею Івана Гончара.

Завдання було нелегке − адже багатьом пам’яталися насичені експозиційні кімнати у приватному помешканні засновника Музею. Там з усіх стін буяло народне мистецтво, і відвідувачів просто “збивала з ніг” потужна хвиля кольорів, фактур, форм, поєднаних художнім задумом господаря − знаного громадського діяча, скульптора і етнографа Івана Гончара.

Як показати розширену музейну збірку за нових обставин, на великій експозиційній площі − і для оновлених потреб часу? Справжній виклик для автора концепції та художника − Петра Гончара. Виклик, прийнятий і реалізований дуже нестандартно й цілісно − як за змістом, так і за формою.

Концепцію першої експозиції Петро Гончар − генеральний директор Музею − обґрунтовував так:

Фрагмент експозиції “…Мій батько, формуючи протягом 1950-90-х років свою збірку народного мистецтва, доповнену етнографічним архівом і власною творчістю, мав на меті створення універсального музею нового зразка, про який у радянський час можна було тільки мріяти. І цю свою мрію Іван Гончар втілював у життя власними силами – наскільки це було можливо, зібравши й опрацювавши величезний обсяг етнографічного й мистецького матеріалу і постійно виводячи його в люди.

Коли на основі цього зібрання за дорученням Президента України Леоніда Кравчука в 1993 році було створено державний Музей І.М.Гончара, це відкрило нові обрії й можливості для праці. На жаль, Іванові Макаровичу не судилося побачити свій Музей державним. Тоді посаду директора було запропоновано мені.

Петро Гончар та Іван Гончар Я добре знав, що батько не думав ані про свою славу, ані про створення меморіального музею “імені себе”. Основною проблемою, на розв’язання якої від самого заснування була спрямована діяльність Музею Івана Гончара, є проблема спадкоємності української традиційної культури.

І.М.Гончар усвідомлював, що в Україні традиційна народна культура, по суті, є й національною, оскільки з політичних причин культура професійна в Україні завжди працювала на інші культурні середовища – російське, польське тощо. Спільна традиційна основа зберігає цілісність народу, його морально-етичні засади, забезпечує його повноцінне існування й розвиток.

Тож завдання Музею від самих початків його існування можна було б означити так: надбання української традиційної культури мають бути доступними для громадськості України, висвітлюватися повно і об’єктивно, віднаходити своє спадкоємне продовження й розвиток в усіх сферах суспільного життя.

З виходом на державний рівень слід було шукати нових засобів і форм для того, щоб утвердити цю концепцію й донести її до глядача.

Масштабність і відповідальність цього завдання захопила мене… Наша музейна експозиція сформована за тематичними й візуальними принципами, яких немає в жодному музеї України: адже ми від самого початку прагнули доповнювати, а не дублювати вже існуючі державні музеї”.

Фрагмент експозиції Автор експозиції поставив собі за мету: за допомогою традиційних мистецьких витворів розкрити окремі елементи народного світогляду. Але зробити це таким чином, щоб кожен музейний предмет перебував у центрі уваги, відтінюючись та доповнюючись сусідніми. Саме з цією метою все експозиційне обладнання не мало власних кольорів − було біле, сіре або чорне.

Невід’ємною часткою експозиції стали величезні чорно-білі світлини − люди в народному вбранні. Тлом до деяких експонатів слугували українські краєвиди з давніх листівок. Всі фото, використані в експозиції, були скопійовані з 18-томного Історико-етнографічного мистецького альбому Івана Гончара “Україна й Українці”, листівки − з етнографічного архіву засновника.

Сім зал були тільки першою чергою експозиції Музею Івана Гончара. За затвердженим проектом, до них ще мали бути додані зали другого поверху. Там планувалося показати народні ремесла, традиційні технології, створити велику експозицію, присвячену І.М.Гончару. Але на це все потрібні були додаткові кошти − і чималі, тож поки що проект залишався на папері…

Перша черга постійної експозиції діяла понад тринадцять років, потрошку оновлюючись, але загалом зберігаючи первісний образ і задум. Зали оживали у музейних заходах і майстер-класах, а під час фестивалів та народних свят тут ніде було яблуку впасти. Часом доводилося вирішувати й кліматичні проблеми: вогкі непівпідвальні приміщення давалися взнаки для живопису. І протягом останнього року ходили розмови про те, що експозицію час уже оновити ґрунтовно…

*       *       *

Вночі 13 лютого 2018 року в Музеї сталася аварія − експозиційні зали були залиті гарячою водою з пошкодженої теплотраси. Зусиллями музейних співробітників експонати були перенесені у фондові приміщення. Часткових ушкоджень зазнали експоновані музейні предмети секторів “Живопис” та “Дерево, Різне”. Експозиційне обладнання та відеотехніка повністю вийшли з ладу.

За наслідками аварії було прийняте рішення будувати нову постійну експозицію, отже перша вже належить до історії. Публікуємо тут її стислу віртуальну версію − 3D-панорами та ілюстровані підписи до експонатів українською й англійською мовою.

 
 

3D-галерея

Adobe Flash Player

Для перегляду 3D-панорам слід встановити безкоштовний Adobe Flash Player.
Завантажити з офіційного сайту »


Зала 1. Ми (Буття).

Зала 1. Буття Погляд від входу − 3D-панорама »

Підписи до експонатів »


Зала 2. Краса (Народна естетика).

Зала 2. Краса Погляд з центру зали − 3D-панорама »

Підписи до експонатів »


Зала 3. Виставкова.

У цій залі від часу створення постійної експозиції постійно проводилися виставки на різні теми, дотичні до української традиційної культури. Зокрема, на сайті Студії “МИ” зберігаються віртуальні версії циклу виставок про музичні інструменти:


Зала 4. Віра (Українське християнство).

Зала 4. Віра (центр) Погляд від входу − 3D-панорама »

Зала 4. Віра (ліворуч) Погляд ліворуч − 3D-панорама »

Зала 4. Віра (праворуч) Погляд праворуч − 3D-панорама »

Підписи до експонатів »


Зала 5. Нація (Національні ідеали).

Зала 5. Нація Погляд від входу − 3D-панорама »

Зала 5. Нація (ліворуч) Погляд ліворуч − 3D-панорама »

Зала 5. Нація (праворуч) Погляд праворуч − 3D-панорама »

Підписи до експонатів »


Зала 6. Світ (Народна етика).

Зала 6. Етика (середина) Погляд від входу − 3D-панорама »

Зала 6. Етика (лівий край) Погляд ліворуч − 3D-панорама »

Зала 6. Етика (правий край) Погляд праворуч − 3D-панорама »

Підписи до експонатів »


Зала 7. Іван Гончар.

Зала 7. Іван Гончар Погляд від входу − 3D-панорама »

Підписи до експонатів »


 

13 грудня 2018   (оновлено 17.12.2018)   //   Категорії: ГАЛЕРЕЇ, Новини, СТАТТІ   ·   Теґи: , ,