Одного разу – 1998 року – на Щедрий вечір “сєдовці” поїхали до Ірпіня. Гурт був чималий, десь до двох десятків хлопців і дівчат. Хлопці належали до Київського Кобзарського Цеху, дівчата були стихійно приєднані до колядувань кілька років тому.
Щедрували у пана Миколи Будника, до хати-майстерні якого всі приходили, як до себе додому; потім пішли по місту. Побували у Перехожуків, їхніх сусідів, заходили ще кудись, і ще…
Нарешті вже глибокої ночі повернулися в майстерню і порозсідалися, хто де зміг, у першій прохідній кімнатці біля кухні – на лавах, стільцях, хтось у коридорі, а хтось і в сінях на верстаку. Випили густого “будниківського” чаю з чим Бог послав, а далі Іван витяг диктофона і сказав:
– А тепер співаємо все підряд – ось сюди!..
Згодом ці записи, відцифровані Юрковичем (теж велика дяка і грубелезний плюс до карми!), розбіглися по всьому товариству – і досі були, так би мовити, в приватному користуванні. Але ними цілком можна поділитися й на ширшу аудиторію.
Чим наші записи можуть бути цікаві “не-сєдовцям”?
Насамперед, вони показують, що може витворити стихійно сформований гурт людей, в переважній більшості далеких від офіційної музичної освіти, які послідовно захочуть співати народні пісні. Розспіви “сєдовських” пісень найчастіше бували стихійними, в окремих випадках збігаючись із народним голосоведенням [більше про цю різницю див. Класифікацію пісень на сайті “Гомону”]. Кожен шукав собі “партію” сам, прислухаючись до сусідів і вільно плаваючи (або бовтаючись) на хвилях пісень. І, оскільки збиралися ми “на сєдовцях” раз на тиждень (у різному складі), а це вже був п’ятий колядницький сезон, то…
Ось що у нас тоді виходило.
- Попід гороньку коником іграть (колядка хлопчикові). Від Тараса Компаніченка, м.Київ – mp3.
- Темної ночі Новорождення (колядка-“звістка”). Черкаська обл., Драбівський р-н, с.Великий Хутір, від бандуриста Михайла Коваля. Записали Ярослава Пришедько і Мар’яна Зубченко. Редакція колядницького гурту Київського Кобзарського Цеху – mp3.
- Оксаночка сад садила (щедрівка дівчинці). Запозичена від невідомого колективу – mp3.
- То не тумани з моря (колядка хлопцеві). Київська обл., Броварський р-н, с.Літки. Записала Ярослава Музиченко – mp3.
- Зажурилася крутая гора (колядка дівчині). Івано-Франківська обл., Надвірнянський р-н, с.Молодьків. Записала Мар’яна Зубченко – mp3.
- Бігла дівонька рано по воду (колядка дівчині). Київська обл., Броварський р-н, с.Літки. Записала Ярослава Музиченко – mp3.
- Ой у полі виросла береза (щедрівка дівчині). Вінницька обл., Бершадський р-н, с.Велика Кириївка. Записав Микола Зубченко від Анастасії Павлівни Зубченко – mp3.
- Ой на гороньці дві зозуленьці (колядка дівчині). Поділля. Записала Людмила Іваннікова – mp3.
- Ой у полі та й три берези (колядка парубкові). Вінницька обл., Бершадський р-н, с.Велика Кириївка. Записав Микола Зубченко від Анастасії Павлівни Зубченко – mp3.
- Ой ясна-красна на небі зоря (колядка господині). Хмельницька обл., Старокостянтинівський р-н, с.Губча. Записала Людмила Іваннікова від Крищенко Олени Іванівни 1923 р.н. та її дочки Любові Іванівни 19 серпня 1989 р. – mp3.
- Пасла Ганнуся чотири воли (колядка дівчині). Поділля. Записала Людмила Іваннікова – mp3.
- Ой грало море в неділю рано (колядка світотворча). Текст з друкованих джерел, мелодія Ярослави Пришедько – mp3.
- В саду, садочку вишня стояла (колядка світотворча). Волинська обл., Сарненський р-н. Записав Тарас Компаніченко – mp3.
- Ой в ліску, в ліску на жовтім піску (колядка). Від Тараса Компаніченка – mp3.
- Ген високо в темнім небі (колядка-“звістка”) – mp3.
- Іде звізда чудна (колядка-“звістка”). З друкованих джерел – mp3.
- Ой учора ізвечора (“МАЛАНКА”). Поділля – mp3.
- Ой козо, козо, козо-небого (“КОЗА”). Гуцульщина. Записав Леопольд Ященко від Миколи Плахотнюка – mp3.
- Котилася сніжная груда (колядка дівчинці, трансформований запис) – mp3.
- Чорним очкам пора спати (лірична, осучаснена:) – mp3.
Не обійшлося й без курйозів. Запис колядки “Котилася сніжная груда” припав на критичне виснаження батарейки в диктофоні. Коли згодом прослухали цей запис – для всіх було СВЯТО! :)))))
…Під кінець зійшли на лірику: “Чорним очкам пора спати, бо їм треба рано встати… ЕЛЕКТРИЧКУ ДОГАНЯТИ!…”
Чим були добрі ці наші збіговиська? Не лише вибухово-яскравими спогадами, якими ми тішимося й досі. Вони принесли нам вельми цікаве, як тепер кажуть, “ноу хау”: несподівано для себе ми долучилися до досконалого традиційного українського способу відпочинку й реалізування емоцій – побутового співу.
Українці справді споконвіку ЗНАЛИ ЯК – як обрядово гармонізувати своє довкілля, як гуртом розважатися й ділитися радістю, як виявляти емоції й почуття, як пережити-перетривати справжнє горе… І все це, так чи інакше, – через пісню.
Бо Україна піснями дихає. А разом з нею – і ми! :)
