Традиційні кобзарські музичні інструменти у збірці НМНАПУ

Катерина МІЩЕНКО

Ліра. Поч. 20 ст. НМНАПУ

До Фестивалю української епічної традиції “КОБЗАРСЬКА ТРІЙЦЯ – 2009” у Національному центрі народної культури “Музей Івана Гончара” відбулася виставка унікального зібрання музичних інструментів з фондової збірки Національного музею народної архітектури та побуту України. Виставка мала широкий розголос у ЗМІ, і її експонати незабаром повернулися до фондів. Але концепція виставки і представлені на ній давні музичні інструменти заслуговують окремої уваги.

Читати далі »

СТУДІЯ НАРОДНОГО МАЛЮВАННЯ у селі Журавники

Катерина МІЩЕНКО

Вазон НАРОДНА ШКОЛА УКРАЇНСЬКОГО ЖИВОПИСУ відроджена і впроваджена відомим майстром з когорти шістдесятників Василем Григоровичем ПАРАХІНИМ. У своїй шкільній студії він вперше в Україні сформулював методичні засади традиційного народного малювання, які багато в чому є революційними щодо звичних сьогодні.

Переглянувши академізовані методики радянського часу, Парахін і його вихованці повернулися до витоків народного мистецтва і одержали несподівані, часом дивовижні результати. Найменші учні студії вже за кілька тижнів оволодівають простими й природніми правилами цікавої гри, а найстарші легко й швидко будують складні сюжетні композиції в кольорі, які є прекрасними зразками традиційного народного мистецтва.
Читати далі »

Посібник “НАРОДНА ШКОЛА УКРАЇНСЬКОГО ЖИВОПИСУ” Василя ПАРАХІНА

Василь ПАРАХІН

Обкладинка

“Традиція є основою і упорядкуванням мистецького розвитку людини. Вона живить мистецький процес стиглими плодами
людської підсвідомості… Тож я нічого не винаходив і не придумував, − стверджує автор посібника Василь Григорович ПАРАХІН. − Я тільки передаю дітям споконвічні скарби народних майстрів, які сьогодні мають бути загальнодержавним надбанням!”

Читати далі »

Народні побутові танці у простому викладі

З досвіду НАСЛІДУВАННЯ НАРОДНИХ ТРАДИЦІЙ у молодіжному середовищі довкола Київського кобзарського цеху та етнографічного хору “Гомін”.

Коломийка у Києві Коли ми сьогодні говоримо про наслідування і продовження народних традицій, маємо на увазі насамперед їх природнє уживання в нашому побуті. Це робиться тому, що робити так − цікаво, корисно, приємно, потрібно, в кайф − необхідне підкреслити :). А якщо серйозно, то традиційна культура, зокрема дозвілля, за всіх часів мала в собі все необхідне й достатнє для задоволення психологічної потреби людини у відпочинку.

Добрим підтвердженням тому є, зокрема, приклад молодіжного збіговиська, утвореного ще в 90-і роки довкола Київського Кобзарського Цеху та хору “Гомін”, знаного більше як хор Ященка.

Кілька років поспіль численне товариство, якого ніхто ніколи не рахував, збиралося на Печерську, в майстерні по вул. Сєдовців, 8а. Взимку ходили колядувати й щедрувати, на Масляну палили “зиму”, на Благовіщення зустрічали весну веснянками, на Великдень бавилися біля церкви, на Трійцю водили Куста, на початку липня влаштовували собі свято Купала… Усе те співалося, а на гулянках і зустрічах часто-густо виринали побутові танці.

Читати далі »

Свято Купала вчора й сьогодні: відновлення традиції

Катерина МІЩЕНКО

Свято Купала

Викладені тут загальні думки й спостереження ґрунтуються на досвіді проведення купальських свят у міських умовах різними закладами й товариствами.

Ясна річ, у кожному з таких випадків йдеться насамперед про відтворення народного свята, демонстрування його широкому загалові. Але поклавши собі за мету відновлення традиційного народного свята, або ще й адаптацію його до сучасних міських умов, ми відкриваємо для себе цілком нові завдання, проблеми і перспективи. Про них і піде мова.
Читати далі »

Хто автор народної пісні?

Катерина МІЩЕНКО

Хто автор народної пісні?.. Про “давні” народні пісні сучасних авторів… :)

  Ой у вишневому саду, там соловейко щебетав
  Наливаймо, браття, кришталеві чаші
  Із полону з-під Ізмаїлу
  Що по морю, морю та по синьому

Саме поняття “народна пісня” найчастіше сприймається сьогодні як щось давнє, предковічне. А отой “народ”, що її створив, уявляється якимись далекими пращурами – такими собі напівсхематичними козаками у смушевих шапках і з списами в руках…

Але народ є народ – і не тільки не тільки давним-давно, але й сьогодні він творить свої пісні, які разюче відрізняються від класичних зразків авторського жанру. Різниця полягає у такій собі “позачасовості” твору, геніальній простоті і співзвучності його душевним порухам багатьох людей.

Така пісня одразу бере людську душу на крила. А ще – її легко співати й самому…

Читати далі »

17 березня 2011   (оновлено 28.01.2015)   //   Категорії: АУДІО, Новини, СТАТТІ   ·   Теґи: , ,    

Збірник пісень “КОЛЯДКИ ТА ЩЕДРІВКИ”

Обкладинка

КОЛЯДКИ ТА ЩЕДРІВКИ з репертуару етнографічного хору “Гомін” та Київського Кобзарського Цеху / Упорядники Леопольд Ященко та Катерина Міщенко. – К., 2005. – 186 с., нот.

Ця книжка знадобиться усім, хто любить народну пісню і прагне долучитися до самобутнього українського звичаю – колядування та щедрування. Тут є пісні на всі смаки – від концертних обробок до простого народного викладу; від прадавніх коляд про створення світу до сучасних авторських пісень, які живуть поміж людьми. Окремо додані примовляння та побажання господарям, доречні і в хаті, і на сцені.
Читати далі »

Збірник пісень “КРАСНА ВЕСНА, ТИХЕ ЛІТО”

Обкладинка

КРАСНА ВЕСНА, ТИХЕ ЛІТО (українські народні календарні пісні весняно-літньої пори з репертуару етнографічного хору “Гомін” та Київського Кобзарського Цеху) / Упорядники Леопольд Ященко та Катерина Міщенко. − К., 2007. − 256 с., нот.

Ця книжка знадобиться усім, хто любить народну пісню і українські традиції. Адже красна весна й тихе літо − це проводжання зими й закликання весни, розмаїтий Великдень і урочиста Трійця, вогняне купальське свято і щедрі обжинки… Усі ці свята успадковані нами з глибокої давнини.

Календарні пісні − мова традиційних свят. І нині у ваших руках невеличка добірка, “словничок” цієї мови, якою наші предки розмовляли з пробудженою землею, буйним зелом і щедрим урожаєм.
Читати далі »

Сторінка1234