З досвіду НАСЛІДУВАННЯ НАРОДНИХ ТРАДИЦІЙ у молодіжному середовищі довкола Київського кобзарського цеху та етнографічного хору “Гомін”.
Коли ми сьогодні говоримо про наслідування і продовження народних традицій, маємо на увазі насамперед їх природнє уживання в нашому побуті. Це робиться тому, що робити так − цікаво, корисно, приємно, потрібно, в кайф − необхідне підкреслити :). А якщо серйозно, то традиційна культура, зокрема дозвілля, за всіх часів мала в собі все необхідне й достатнє для задоволення психологічної потреби людини у відпочинку.
Добрим підтвердженням тому є, зокрема, приклад молодіжного збіговиська звіринецької майстерні, утвореного ще в 1990-і роки довкола Київського Кобзарського Цеху та хору “Гомін”, знаного більше як хор Ященка.
Кілька років поспіль численне товариство, якого ніхто ніколи не рахував, збиралося на Печерську, в майстерні по вул. Сєдовців, 8а. Взимку ходили колядувати й щедрувати, на Масляну палили “зиму”, на Благовіщення зустрічали весну веснянками, на Великдень бавилися біля церкви, на Трійцю водили Куста, на початку липня влаштовували собі свято Купала… Усе те співалося, а на гулянках і зустрічах часто-густо виринали побутові танці.
До танцю грали на чому було. Найчастіше це були дві скрипки й бубон, замість скрипок могла бути сопілка або колісна ліра, замість бубна – хоч і дворучна пилка з виделкою або холодильник :). Отже й музиканти щоразу змінювалися – залежно від наявності на збіговиську або від бажання грати чи танцювати. А ні – то можна й без інструментів, а, як у народі казали, “під язик”:
Нащо мені тих музик, коли в мене є язик:
Я заграю, як захочу, затанцюю і підскочу!
На весіллях, крім танців, уживалося також кілька інструментальних мелодій. Три з них – “Надобридень”, “Тарілочки” й “Дівчино-рибчино” – розіграні за фольклорними записами від музик-скрипалів села Зеленьків Тальнівського району Черкаської обл.
Усі твори так чи інакше бралися з друкованих збірників і з записів різних людей, але по ходу зазнавали невеличких змін – творилися їх “народні варіанти”. “Партію” другої скрипки можна було грати майже поспіль на відкритих струнах, тому й жартували: “На скрипці вмієш грати? − Не пробував, може й умію…” Так призбиралося кілька десятків улюблених мелодій, якими й ділимося тут – для охочих зробити у себе в товаристві щось подібне.
За посиланнями нижче дивіться ноти, тексти, звук і – подекуди – відео:
- Баламут
- Гопак 1
- Гопак 2
- Гречаники
- Гуцулка Ксеня (танго) – є відео
- Дівчино-рибчино (інструментальна)
- Ішло дівча лучками (вальс)
- Коломийка – є відео
- Краков’як
- Надобридень (інструментальна)
- На долині туман (танго)
- Одвідси гора, одвідти друга (вальс)
- Ой дівчино, шумить гай (вальс)
- Ойра – є відео
- Ой чорна я, чорна (вальс)
- Печенеє порося – є відео
- Плескач – є відео
- Полька “А калина – не верба”
- Полька “Велимчанська”
- Полька “Волинська 1”
- Полька “Волинська 2”
- Полька “Галя”
- Полька з смиком
- Полька “Ре”
- Танцювала чумакова жінка (“Чумак”, “Яків”)
- Тарілочки (інструментальна)
- Човен золотий (вальс)
- Як холєра
