● Пісні та музика з репертуару
Цей гурт у Музеї виник зовсім ненароком. Двоє дівчат-співробітниць зі Звіринецької майстерні принесли на роботу скрипки, на яких тоді самотужки вчилися грати; в кутку знайшлася гітара. В обідню перерву троє молодих музейників почали згадувати кожен свої пісні… Спробували грати разом – а що? Може, воно й нічого!.. А якщо зіграти щось до танців?
Саме був червень 1999 року, і після двох чи трьох таких посиденьок директор Музею попросив новоспечених музик грати на його власному ювілеї… Де зібрався увесь столичний мистецький бомонд! :)))
Це мав бути абсолютний провал :)) Ситуацію врятував геніальний ударник – художник і музейний реставратор Володимир Васильович Рак. Він узяв барабан, два дерев’яні експозиційні куби, якусь табуретку, стілець – і… уже ніхто нічого не слухав, бо всі гості завзято танцювали! Лише один чоловік стояв поруч, зітхав і ДУЖЕ докірливо дивився на музик – у тому погляді була найщиріша мука людини з справжнім музичним слухом. Але ансамблісти свої очі рішуче заплющили – і продовжили скрипкувати хто в ліс, хто по дрова…
Назва “Вухов’ян” з’явилася сама собою – після того “бойового хрещення”. Гурт продовжував стихійно збиратися, щоб пограти для власного задоволення або на музейних вечірках. Це були дні народження співробітників, “корпоративи”; зрідка грали й на музейних заходах для відвідувачів.
За кілька місяців призбирався цікавий репертуар. У ньому вирізнялися лемківські народні пісні – як класичні, так і маловідомі. Кілька народних танців у скрипковому викладі, наближеному до автентичного, запозичили у Звіринецької майстерні; ще деякі танці додалися на основі скрипково-гітарного викладу народних пісенних мелодій. Три романси на слова письменника-фантаста Олеся Бердника також одразу стали улюбленими.
На жаль – чи на щастя :)) – живих записів “Вухов’яна” у нас не збереглося. Колективом у сценічному розумінні гурт так і не став – це було суто побутове музикування. Але його невеличкий оригінальний репертуар людям подобався. Поступово викладаємо ці твори тут – для практичного вжитку всім охочим.
з нотами, акордами й комп’ютерним відтворенням
***) Посилання, позначені зірочками, ведуть на сайт етнографічного хору “Гомін” – ці твори у “Вухов’яна” були спільні з Кобзарським Цехом і уживалися у скрипковому викладі, наближеному до народного.
Баламуте, вийди з хати*** – лірична, вальс.
Висить ябко, висить – народна жартівлива пісня, полька.
Він жив (про Василя Стуса) – запозичена від тернопільського Товариства “Вертеп”.
Ішло дівча лучками – народна лірична пісня з Лемківщини, вальс.
Карапет – народний танець російського походження.
Кед єм ішов през тот ліс – народна лірична пісня з Лемківщини.
Коломийка*** – мелодія з Гуцульщини до танцю.
Коло мойой заградочки – народна лірична пісня з Лемківщини.
Краков’як*** – народний танець польського походження.
Михале, Михале, не пий воду в скале – народна лірична пісня з Лемківщини.
На долині туман (слова Василя Діденка, мелодія Бориса Буєвського) – лірична, танго.
Ой верше мій, верше – народна лірична пісня з Лемківщини.
Ой дівчино, шумить гай / Одвідси гора – дві народні вальсові мелодії, які легко граються й добре надаються до танцю.
Ойра*** – народний танець литовського походження.
Ой чорна я, чорна*** – лірична, вальс.
Печенеє порося*** – народний танець з Полісся.
Під небом кочовим (слова Ліни Костенко і Ростислава Крамара, мелодія Оксани Рафи) – запозичена від тернопільського Товариства “Вертеп”.
Під облачком явір похилений – народна лірична пісня з Лемківщини.
Пісня нежданого друга (слова і музика Олеся Бердника) – лірична.
Плескач*** – народний танець з Поділля.
Преквітай, преквітай, семерацька ружа – народна лірична пісня з Лемківщини, вальс.
Розсудить все вогонь (слова Олеся Бердника, музика Василя Литвина).
Там за селом дражка висипана – народна лірична пісня з Лемківщини.
Тиша навкруги – лірична, вальс.
Човен золотий (слова Олеся Бердника, музика Василя Литвина) – лірична, вальс.
Як ся кози розіграли – народна жартівлива пісня з Лемківщини, полька.
